сни мене обманюють


Сни мене обманюють
я не знаю правди
сни мені розказують
де я бути мав би
Continue reading

searching deceit | изменяю курс

And I here think sometimes – can leave this all and is simple live as usual mansome? Then all will be so simply and perfectly. Sometimes I reach simply a conclusion that in any case – both in religion and in antireligion
and in evolution and in general in all nobody knows truths and someone very clever has solved that this ignorance truths by humanity is possible very productively use in the purposes, speaking “here it, I have found it!” And all run to him in his hands and he has a power. The power. The power. But here the another one thought – “wait! but that is impossible to prove the truth – here I and I will create the truth too! And who will distinguish it?? Who will distinguish the truth from a lie??? After all anybody does not know it!” And he starts to tell the truth and other half of people run to him to listen to its truth which he “knows”. And the essence in that that the truth probably is not known by anybody in this world. It is not present in Here. And anybody never and did not find answers to questions “who we” “whence we” and similar. Proceeding from it I have come to a conclusion that I will not search any more for the truth never. I will search for a deceit. Because the truth is not given mankind.

—==—

а я вот думаю иногда – может оставить это всё и просто жить как обычный человег? тогда все будет так просто и прекрасно. иногда я дохожу просто вывода, что в любом случае – и в религии и в антирелигии и в эволюции и вообще во всем никто не знает правды и кто-то очень умный решил что это
незнание человечегом правды можно очень продуктивно исспользовать в своих целях, говоря “вот она, я ее нашел!” и все бегут к нему на встречу и у него появляется власть. власть. власть. но тут другому приходит в голову та же мысль -“а правду и так доказать невозможно – вот я и создам свою тоже
правду! а кто её различит?? кто различит правду от неправды??? ведь никто её не знает!” и он начинает говорить свою правду и другая половина людей бегут к нему слушать его правду, которую он “знает”. а суть в том что правду видимо не знает никто в этом мире. её сдесь нет. и никто никогда так и не находил ответы на вопросы “кто мы” “откуда мы” и тп. исходя из этого я пришел к выводу, что я больше не буду искать правду никогда. я буду искать обман. потому что правда человечеству с его “сознанием” не дана.
я не говорю об истине.

хід весни


уже пізнавши свою долю
прийшла весна у світ зими
розмерзлись квіти, що під снігом
і хто замерз – зігрілися тоді.
яку б не мала весна волю –
життя її пов”язано з людьми
хоч боронилася усім, чим дано богом
та все ж з людьми лишилась на Землі.
відчувши в горлі теплоту весни
зима заметушилася панічно
почала снігом засипати світ весь
холодними хмарами закрила сонце.
тепер зимі спокійні снились сни
не знала ж бо – в Вселенній все циклічне
зерно весни всеж проростало десь
під снігом проростали вже корінці.
що ж, падати почали з неба сльози
від часу змерзші в небі що були
стопивши сніг землю всю пропитали
коріння вбрало сльози всі, що впали.
зима не ждала, що воно так буде
людей це не влаштовувало теж
а цвіт дерев дозрів уже повсюду
та міць зими покаже своє все ж.
взмелася злість, ввійшла в людину
це сталося в “Едемському саду”
там “сатана” розвів людину
і “першу викликав біду”.
у кожного в житті є цей період
а потім з”явиться життєвий шлях
тоді й відчуєш у долоні холод
і холод цей пров”ється по кістках.
тоді шукатимеш тепло і зірку свою
одне знайдеш, а друге втратиш.
якщо добро шукаєш – знай – воно з тобою
шукаючи достаток, лиш холод розпалиш.
у сказаному є коріння правди
те, що шукаєш, те завжди знайдеш,
якщо захочеш, подолаєш вади
вже інший корінь пустить все, чого торкнеш.
знайди в собі лопату
копни в глибини глибше
знайди єдину правду
та правда і буде “дорога в дальше”.
отож це вибір “зими” чи “весни”
дві магістралі у житті твоїм
тобі підкажуть неспокійні сни
не знаючи чому я вірю їм.

років летить не тисяча – мільйони
летить життя, яке є просто мить
а люди боряться за трони
дивлюсь на це і аж душа болить.
тут моляться щоб гроші і здоров”я
не покидали, хмм, а були щоб завжди.
забули вже, що є душа, а воля
лишилась до розпусти і біди.
накриті всі ми одним тихим небом
яке дарує нам мільйони діамантів
ми маєм прапор і пишаємося гербом
і складені з однакових хім. елементів.
ми всі кохаємо і вміємо прощати
ми всі чиїсь любимі діти
ми всі шукаємо і не знаходим правди
ми любим всі “мульти” і літо!
ми всі сміємось, коли ми щасливі!
шукаєм краще і знаходим правду!
всі ми красиві, трохи хворобливі
та через “зиму” злагоди не знайду.
щоб буть щасливим – викинь свою зброю
я знаю, що шукаєш іншого шляху
любов в майбутнє забирай з собою
це камінь з плеч, повір, я не брешу.
хоч ця війна не наша та між нами
та ще й в серцях у нас війна та сама йде
ми всеж вмішаємось і із добра щитами
“весну” накриєм й зима пропаде.

я не мачо

красиві сни, сміливі сни,
де ти зі мною, дорога’,
де час проводим разом ми,
добро де зло перемага,
де ти зі мною назавжди,
де мрії – це і є реальність,
де ми не знаємо біди,
де правда брехонь замість.
такий чудовий милий сон,
він найпрекрасніша подія.
я розумію – це прогон,
та ти моя єдина мрія.
це все, що в мене залишилось –
цей сон і голос твій сумний.
ось знову в пам’яті крутилось
“ти не такий як хочу. не такий.”
можливо й не такий я
якби хотіла ти
і не античний красень,
не колочу понти.
і може не співак я,
ні разу світ не спас,
не мільйонер, не зірка,
не ді-джей супер-клас.
не маю я мобіли,
не ходжу на стрілу,
так як оті дибіли.
я лиш тебе люблю.
а зранку я проснуся,
так, як любий із нас
й пойму, що я кохав
в житті своїм не раз.

та ти ви не розуміли цього,
тобі потрібні супермени
ти щастя не знайдеш такого,
і зараз..
бавляться тобою бізнесмени.

IDentification code (патріотична)


кожному життю свій порядковий ІД.
рятуючи сльозу, сніжинка у політ.
у кожному дитятку порядковий код;
це біль! це жах!! Hi, system “РабоКод”.
а я живу любов’ю і сонцем без тепла.
і мрія, і бажання мене перемага.
воно мене не гріє, воно вже без тепла
і жага лиш до помсти, до смерті лиш жага. (була) ^_^U
а я тебе обожнюю, я так тебе люблю,
єдина, через горе! через любу біду.
життя без тебе сіре. я так тебе люблю!
якщо помру і двадцять раз я – любить тебе буду!
я – син біди і невеіння. тебе я не знайду.
я – правда у очах сумління.
в життя твоє ніколи не ввійду.
а в світі безкінечна криза,
людей я в ньому не пойму.
на голову сідає шиза.
пливу по дну. повзу по дну.
у кожного дитятка порядковий код.
сльоза тече, в душі мороз і сніг іде.
міняємо життя! – “теперь у нас ход!”
сльоза пече, в душі кантуз. що буде з нами дальше? що буде?
хто не боїться більше болю, живе він значить в україні.
хватить нас родить для бою, адже наші мрії “білі”.
голий москаль забрав в нас сонце,
залишив лиш чорнобиль й темноту,
тому як вигляну в віконце,
то бачу сніг лиш й чорноту.
та де ти справжня? – україно ти моя?
тебе вже не знайти, хоч у тобі я.
я – син біди і невезіння, тебе я, мамо, не знайду (україну)
я – правда у очах сумління
в життя твоє вже не зайду.
а в світі безкінечна криза;
людей я в ньому не пойму,
а світ живе своїм капризом;
світ не сприйняв її таку..одну.