сни мене обманюють


Сни мене обманюють
я не знаю правди
сни мені розказують
де я бути мав би
Continue reading

безгрішна


ти в моєму серці
неначе піснею живеш
яка із грудей рветься
я не співак, та все ж..
ця пісня почуттями
наповнює мене
споює до безтями
сльози з очей жене.
наповнене любов’ю
серденько мені любе твоє
любов до уст твоїх від серця з кров’ю
проходить і
словам життя дає.
бо ти даєш мені нову надію
і витягаєш сумнів весь
як без вогню без тебе просто тлію
як без дощу без тебе сохну теж.
прийшла в цей світ ти із любв’ю
добро по світу сієш ти
внушаєш віру і здоров’я
і шлях покажеш до мети.
ти розгорнула в небі зорі
і показала далечінь
мені сліпому і низькому
ти від пекучого зла тінь.
ти в моїм серці світла зона
яка і гріє в ньому кров
ти перетворюєш просте в узори
я переконуюся в цьому знов і знов.

нова зоря


я намалював тебе
у сірому просторі
в тому сірому світі
де був замкнутий я.
впав олівець на підлогу,
вбіль забилося серце,
засльозилися очі,
затремтіла рука.
біль взлетіла до неба,
всколихнула всі зорі
з неба впала одна –
з неба впала моя.
це нічого, що моя
та єдина, що була,
що мені так світила
і показувала шлях –
я собі загадаю
щоб мене полюбила
та, що біль до небес,
та, що зірки у ногах.
спати більше не хочу,
я так дальше не можу,
я помру від безсоння,
чи від стуку в грудях.
я ходжу наче зомбі
вдень ходжу наче зомбі
а вночі я надіюсь,
що ти будеш в моїх снах.
знову вітер у очі,
у заплакані очі,
знову дощ по грудях,
де мрія змокша моя.
він не затушить кохання, –
він лиш розбудить бажання
зігрітись в твоїх обіймах,
почуть твоє серцебиття.
і знову я всю ніч не спавший
запухший і запавший,
і схудший, біль проклявший
продовжу вдень реал-життя.
я так боявся все сказати
сказати все, що хтів сказати
знаю, таких як я багато –
недостойних себе тобі віддати.
я той кого ніким
умовно називають
і брудом взмішку з злом
віками обливають,
мене ж любить не варто
бо не такий як всі я,
і сірий спосіб жити
мене вбиває, їсть.
гріхів зробив багато
тож я такий же грішний
тому, що покохав
і сум, і біль, і злість.
отож упала біль із неба,
що збила зірочку мою,
аж затріслася вся планета
аж змило вверх єдину мрію,
що малював я зі сльозами,
які ідуть не із очей,
які летять із неба прямо
до твоїх лиш одних дверей.
малюнок мій піднявся в космос
і там засяяв як зоря.
зоря надії і любові,
якою йду до тебе я.

я не мачо

красиві сни, сміливі сни,
де ти зі мною, дорога’,
де час проводим разом ми,
добро де зло перемага,
де ти зі мною назавжди,
де мрії – це і є реальність,
де ми не знаємо біди,
де правда брехонь замість.
такий чудовий милий сон,
він найпрекрасніша подія.
я розумію – це прогон,
та ти моя єдина мрія.
це все, що в мене залишилось –
цей сон і голос твій сумний.
ось знову в пам’яті крутилось
“ти не такий як хочу. не такий.”
можливо й не такий я
якби хотіла ти
і не античний красень,
не колочу понти.
і може не співак я,
ні разу світ не спас,
не мільйонер, не зірка,
не ді-джей супер-клас.
не маю я мобіли,
не ходжу на стрілу,
так як оті дибіли.
я лиш тебе люблю.
а зранку я проснуся,
так, як любий із нас
й пойму, що я кохав
в житті своїм не раз.

та ти ви не розуміли цього,
тобі потрібні супермени
ти щастя не знайдеш такого,
і зараз..
бавляться тобою бізнесмени.