To Share Bread | Поділитися хлібом

I am always sharing my piece of bread with my friends and I will never understand those, who does hiding his dried old bread under the pillow and growling on everyone, who will come too close.
But also there’s a point in sharing with your bread – try to share bread with your friend and you will always have fresh bread on your table; do not share bread with anyone and most part of the time, dried old bread will lay on your table.

Я завжди ділився куском хліба з друзями і ніколи не зрозумію тих, хто ховає свій зачерствілий хліб під подушкою і гаркає на всіх, хто підходить занадто близько.
Тай і мораль тут є – попробуй ділитися хлібом з другом і в тебе завжди буде свіжий хліб на столі; не ділися хлібом ні з ким і більшу частину часу в тебе на столі лежатиме несвіжий хліб. Цей приклад можна показати на більшості важливих речей у житті.

загримовані люди


лежить на небі сонце
водичку зігріває
а пара із водички
до неба відлітає.
зібралась вода в хмарки
а потім в сірі хмари
а хтось спав собі в парку
в дворі гуляли пари.
тут хмарам надоїло
під небом колихатись
мовляв “пора додому
нам зараз повертатись”.
падати почав дощик
застав людей зненацька
тікати почав кожен
від правнука до батька.
змивалася мазюка
мальованих усмішок
змокша в серцях грязюка
обмащувала всіх що
тікали від дощу
(грим давно змитий)
друг в знятому плащу у друга
тепер морально ситий.
в маршрутку зайшла бабця
з посвідченням хотіла
“нема старуха тут вже місця”
вийшла під дощ, так і не сіла.
я бачив просто цю картину
її не міг не описати
отак от любу україну
допомагаєм відроджати.
дощик закінчився
і сонце
відкрило око
знову жарко
знов всі щасливі і привітні
і як раніше
сплять на дворі
і гуляють в парку.
тепер спокійні всі
бо знають
що справжніми
ніхто їх не побачить
та я вас бачив тоді всіх
коли вам грим ваш позмивало
ніхто з вас бабці не поміг
справжнє обличчя вам мішало.
можливо вірш мій і жорсточить
та я не брешу ні про що
розказую лиш те, що бачу
женусь за тим, що вже пройшло.

життя похлєщє сну


ми любим споглядати
як пролітають пташки
попити в парку пива
і повтикать мультяшки
як дощик накрапає
ми любим споглядати
як сонечко втікає
у сполучені штати.
все одно воно прийде
з самого ранку в хату
а потім з хати вийде
щоб у дворі гуляти.
я встав у парку з лавки
її іще не вкрали
тільки якісь п’яниці
дві дошки відірвали.
я вирушив додому
туди де проживаю.
я тут чужий любому
нікого тут не знаю.
нема за кого думать
нема з ким ночувати.
он дітлахи план курять
а он дівчата йдуть “бухати”.
от вийшовши із парку
я йду по центру міста
і зразу попадаю
на п”яного таксиста
він сволоч зразу змився
а я вивернув ногу
ось йду додому, стогну
такий от сон приснився.
та це ще не кінець мля
я маю “продолженьє”
кульгачу я додому
в такому “положень’ї ”
весь гразний і подертий
іду і посміхаюсь
патичкою підпертий,
тихенько матюкаюсь.
зглядатися почали
усі прохожі люди
сміються – “блін, бомжари
розлазились повсюду!
диви яке страшне бля
обідране пішло во!
і мокре всьо блін як свиня
від пляшки пива лиш горло.
упав десь певно і розбив
а горло то не відпускає
він з нього би ще пив і пив!
чому менти їх відпускають?”
попав я не в лікарню – в обез”янку
на мене пишуть -“вийшов з парку
побитий весь, в руці зжав чарку
і зачіпав дівчину дарку.”
це все був сон і я проснувся
та в парк я точно більше не піду
в одній моралі я збагнувся –
в житті усе похлєщє сну.

смерч у галстуку


все.
все, що смерч у галстуку
руйнує.
все.
все, що наш холоп з останніх сил
будує.
все ціною крові.
смерч – чужої.
наш…нас двоє.
наше.
наше поле битви
правда і мораль.
вам тільки б потопити лиш
всі душі – вам медаль.
і вийшов я в зимі
і бачив сонце, небо – рай.
тай нічого більше я не бачив (ядерна зима)
о, віро! не вмирай!
а світ! він так змінився..
і кров, і м’ясо. все по-всюду.
колись любов’ю смисл жився
та зуби й кігті ходять серед люду.
що хтів би ти знайти?
цей труп, чи наслідки війни?
це вибір весь – бери.
халявно все від сатани.
а хочеш дитинча і хату?
коштує це не так багато –
всього лиш душу обсери
й обличчя кров’ю обітри.

яка людині користь буде,
якщо і цілий світ здобуде
й загубить в ньому сам себе
а душу в небі не знайде
(римейк на цитату з нового завіту книги біблії)

така людина пропаде.
бо ти кричиш: “де щастя!? де? де?? де???”
воно в тобі перлиною живе
протри весь розум
перлина там буде.