ти корінь небом називав


Не чутний корінь твій
що небом
ти називав завжди його
твоїх найвищих мрій
нетреба
й ти знайдеш в дрyгу нікогo.
Нікому ти бував потрібний
не раз тобі він помагав
на тебе світ цей не подібний
бо в ньому щастя ти немав.
Та корінь всеж тебе згадає
сухий листочку, що упав.
Той що живою розливає
життя нове тобі віддав.

Ось знову ти у темнім світі
тепер озброєна душа
інший вогонь вже в очах діток,
водою душу розмішав,
а вітром ти розлив по світу
напились ті, хто засихав
голодні мами, змерзлі діти
в одну секунду врятував.

І стало страшно в темнім світі,
бо справедливість прилетіла
від страху сивіють всі “вдіті”.
Ось ви добились, чого хтіли.
Ви найстрашніше так шукали
і найстрашніше вас знайшло
на місце все творець поставив
В кінець сніг випав. Все пройшло.
Спокійно. Тихо. Нема болю.
Ми так давно цього шукаєм
Життя про це творця я молю,
щоб попри біль ми доживали.

Leave a Reply