надзвичайно тепла ніч


надзвичайно тепла ніч,
тільки вітер і злива
я вертався додому
я кохаю тебе.
йду. не знаю в чім річ,
але здалося б пива,
суть вірша не у тому,
що люблю – прогребе.
суть є суттю вірша;
сміх і біль без причини,
ви мої корєша,
тільки солі не треба.
тільки сіль по всіх ранах
з ран чось кров не тече
життя б’є, мов по барабанах;
від цих ран не пече –
вони просто існують,
вони люблять мене,
жахливістю опонують;
взаємна любов не мине.
але ж казав “то всьо брехня!
невже?! таке не може бути!!”
чи може просто прагнення
чогось в житті здобути?
я тяжко плакав,
хоча нічо не втратив,
щасливі дні руками лапав
і без причин тужив,
і без причини жив,
себе не врятував,
на себе положив!
і у багнюці плавав
й нікого не спасав
я ж теж в багнюці плавав!!
переживав чо – не сказав:
люблю вас всіх – сам падав.
люблю тебе – моє кохання,
люблю тебе – моє страждання,
люблю когось – мої проблеми..
покинь цей світ, моє бажання.

Leave a Reply