між кінцем


вічність збагнула –
вона постаріла
і тут запалилось
щось в твоїх очах
вічність заснула
рука заніміла
мечі затяжілись
ми билися в снах
ми різали темне
летіли осколки
й несли переможно
додомів трофей
ми знали напевне
спить вічностей скільки
будити не можна
їх несучи темне
ті в клітках тримали
що несли закутих
переможених гнутих
що зло дарували
нарешті принесли
і вічність проснулась
і темне вмостилось
у клітках тепер
голодні і змерзлі
наїлись вдягнулись
пришестя нової опіки
день темний вмер
і тЕпло стало в серці
ось ми змінили усе
нашим теплом усе взірветься
стабільність! щастя!……між кінцем.

Leave a Reply