в той день


я стогну з горя
бо я сам біда
і я плачу з горя
радості нема
і не було ніколи
а чи буде хоч раз?
а зараз стогну з горя
хоча стогнать не час
я світла тут ніде не бачу
лиш сніг із кров”ю навкруги
а світло мусить буть гарячим
тай і тепла не чути, ги.
тай і врожаю не зібрав я
і скелю зрушити не зміг
я в темноті. я в самоті..я..
я навіть сам себе не переміг
а потім я шукав тут правду
знайшов зневірення й обман
я хто я є ніхто крім йАду
а не хрещений отаман
пізніше я шукав тут віру
її розбило по кускам
точніше віра ні причом тут
її тут ділять по грошам
вони проникли навіть в церкву
вони дурман – це все обман
щоб “помолитися”, ваш бог вам дасть перерву
та ліпше ми наробим ран
ми ліпше трохи повоюєм
із трупів зробимо бенкет
туди-сюди старанно попрацюєм
і райдужний получиться букет
букет з ненависті і злості
тут зависті і лицемірства сажень
а потім легко кинем кості
кому віддать його в той день
в той день ми всі візьмем свої букети
й прихопимо напівживих дітей
та він вам скаже – “не до мене йдете!
це аромат не світла а людей”.

Leave a Reply